Конституція України

КОНСТИТУЦІЯ  УКРАЇНИ

ПРИЙНЯТА  НА  П’ЯТІЙ   СЕСІЇ  ВЕРХОВНОЇ  РАДИ  УКРАЇНИ  28 ЧЕРВНЯ  1996р.

Верховна  Рада  України  від  імені  Українського  народу – громадян  України  всіх  національностей  виражаючи  суверенну  волю  народу,  спираючись  на  багато  вікову  історію  українського  державотворення  і  на  основі  здійсненого  українською  нацією,  усім  українським  народом  прав  на  самовизначення,  дбаючи  про  забезпечення  прав  і  свободу  людини  та  гідних  умов  її  життя  піклуючись  про  зміцнення  громадянської  злагоди  (та  гідних)  на  землі  України;  прагнучи  розвивати  і  зміцнювати  демократичну,  соціальну,  правову  державу;

Усвідомлюючи  відповідальність  перед  Богом,  власною  совістю,  попереднім  поколінням;  керуючи   актом  проголошення  незалежності  України  від  24  серпня  1991року,  схвалення  1 грудня  1991р.  всенародним  голосуванням,  приймає  цю  Конституцію – основний  Закон  України.

РОЗДІЛ  1

ЗАГАЛЬНІ  ЗАСАДИ.

Стаття  1.  Україна  є  суверенна  і  незалежна,  демократична,  соціальна,  правова  держава.

Стаття 2. Суверенітет  України  поширюються  на  всю  територію   України. Україна – унітарна   держава.

Стаття  3.  Людина,  її  життя  і  здоров’я,  честь  і  гідність,  недоторканість  і  безпека  визначаються  в  Україні  найвищою  соціальною  цінністю.

Стаття  4. В   Україні  існує  єдине  громадянство.

Стаття 10. Державною  мовою  в  Україні  є  українська  мова.

Стаття  20. Державними  символами  України  є:

·       Державний  Прапор  України,

·       Державний  Герб  України,

·       Державний  Гімн  України.

Державний  Прапор  України – стяг  із  двох  рівновеликих  горизонтальних  смуг – синього  і  жовтого  кольору.

Великий  Державний  Герб  України  встановлюється  з  урахуванням  малого  Державного  Герба  України  та  Герба  Війська  Запорізького.

РОЗДІЛ  2

ПРАВА,  СВОБОДИ  ТА  ОБОВ’ЯЗКИ  ЛЮДИНИ  І  ГРОМАДЯНИНА.

Стаття  21. Усі  люди  є  вільні  і  рівні  у  своїй  гідності  та  правах.  Права  і свободи  людини  є  відчужуваними  та  непорушними.

Стаття  22.  Громадяни  України  мають  рівні  конституційні  права  і  свободи  та  є  рівними  перед  законом.

Стаття  27.  Кожна  людина  має  невід’ємне  право  на  життя.

Стаття  28.  Кожен  має  право  на  свободу  та  особисту  недоторканість.

Стаття  41.  Кожен  має  право  володіти,  користуватись  і  розпоряджатися  своєю  власністю  результатами  своєї  інтелектуальності,  творчої  діяльності.

Стаття  53.  Кожен  має  право  на  освіту.  Повня  середня  освіта.

Стаття  55.  Права  і  свободи  людини  і  громадянина  захищаються  судом.

Стаття  57.  Кожному  гарантується  знати  свої  права  та  обов’язки.

ЗАКОН  УРСР  ПРО  МОВИ  УРСР

Введений  в  дію  постановою

ВР  № 8313 – 11  від  28. 10.  89 р.

(Із  змінами  внесеними  згідно  із  законом  № 75 / 95 – ВР від 28. 02. 95 р.)

Українська  РСР  визнає  життєздатність  та  суспільну  цінність  усіх  національних  мов  і  беззастережно  гарантує  своїм  громадянам  національно – культурні  та  мовні  права,  виходячи  з  того,  що  тільки  вільний  розвиток  і  рівноправність  нац.  мови, висока  мовна  культура  є  основою  духовного  взаєморозуміння,  культурного  взаємозбагачення  культурного  розвитку,  та  зміцнення  дружби  народів.

Українська  мова  є  одним  з  вирішальних  чинників  фаціальної  самобутності  українського  народу.

Українська  РСР  забезпечує  українській  мові  статус  державної  з  метою  сприяння  всебічному  розвиткові  духовно  творчих  сил  українського  народу,  гарантування  його  суверенної  національно – державної  майбутності.

ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ.

Стаття  1.  Завдання  законодавства  про  мови  в  Українській  РСР  Законодавства  Української  РСР  про  мови  має  своїм  завданням  регулюванням  суспільних  відносин  у  сфері  всебічного  розвитку  і  вживання  української  та  інших  мов.

Стаття  2.  Державна  мова  УРСР.  Відповідно  до  Конституції  України  (888 – 09)  державною  мовою  України  є  українська  мова.

Стаття  5.  Право  громадян  користуватися  будь – якою  мовою.

Громадянам  України  гарантується  право  користуватися  національною  мовою.

Стаття  7.  Охорона  фондів  і  пам’яток  мови.  Україна  забезпечує  примноження  старанність  фондів  і  пам’яток  української  мови,  інших  національних  мов  в  науководослідних  установах,   архівах,  бібліотеках,  музеях  а  також  їхню  охорону  та  використання.

Стаття  9.Організація  і  контроль  за  виконанням  Закону  про  мови  в  Україні.  Організація  виконання  Закону  України  про  мови  в  УРСР  покладається  на  Раду  Міністрів  УРСР.

МОВИ  ОСВІТИ,  НАУКИ,  ІНФОРМАТИКИ  І  КУЛЬТУРИ.

Стаття  27.  Мова  навчання  і  виховання  в  загальноосвітніх  школах.  В  Україні  навчальна  і  виховна  робота  в  загальноосвітніх  школах  ведеться  українською  мовою.

Стаття  29.  Вступні  екзамени  з  мови.  Абітурієнти  які  вступають  до  вищих  середніх  спеціальних  навчальних  закладів  республіки,  складають  конкурсний  вступний  екзамен  з  української  мови.

Стаття  39. Мова  власних  імен.  Громадяни  України  користуються  правом  іменуватися  згідно  з  національними  традиціями.  Їхні  імена  передаються  з  національної  мови  українською  мовою  у  транскрипції.

Голова    Президії

ВР  України  В.Шевченко.

м. Київ  28. 10.1989р.                                    Сектор  Президії                                       

№ 8   312 – 11                                            ВР  України  М. Хоменко.